Збереження роботи після мобілізації: документи роботодавцю та повернення до посади

1. Перевірте, чи застосовується стаття 119 КЗпП

Частина третя статті 119 охоплює працівників, призваних під час мобілізації, призваних із числа резервістів в особливий період, а також прийнятих на військову службу за контрактом, включно з новим контрактом, під час особливого періоду. Норма також передбачає інші прямо перелічені види служби, зокрема базову військову службу та призов осіб офіцерського складу.

Гарантія діє на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, а також у роботодавців-ФОП. Закон зберігає саме місце роботи й посаду. Перевірте, чи були ви працівником на потрібну дату: наказ про прийняття, трудовий договір, відомості про трудову діяльність та інші кадрові документи.

Для цивільно-правового договору, самозайнятості, гіг-контракту або роботи за законодавством іншої держави цей порядок не можна застосовувати автоматично. Для публічної служби також потрібна перевірка спеціального закону, належного суду й строків. Подальші кроки в цій статті стосуються працівника у звичайних трудових відносинах.

2. Повідомте про початок служби та збережіть підтвердження

Якнайшвидше повідомте роботодавця, що почалася військова служба, назвіть дату й надайте доступне підтвердження. Якщо повний комплект ще оформлюють, поясніть це письмово та доповніть звернення після отримання документів. Важливо, щоб роботодавець міг відрізнити підтверджену службу від відсутності з невідомої причини.

Повістка для уточнення даних або проходження ВЛК сама по собі не підтверджує початок військової служби. Для увільнення на весь період служби потрібні відомості саме про призов або прийняття та відповідні дати. Короткочасне виконання військово-облікових обов’язків оформлюють за своїми підставами.

Надішліть документи на погоджену офіційну адресу або подайте з підтвердженням отримання. Зберігайте копії вкладень, відправлення та відповідь кадрової служби. Не передавайте надлишкові дані про місце виконання завдань, персонал частини чи бойову роботу: для кадрового питання потрібне належне підтвердження вашої служби.

• Військовий квиток із відповідною відміткою про призов або контракт.
• Довідка з військової частини чи ТЦК та СП, що підтверджує вид служби та її початок.
• Витяг із наказу про зарахування до списків особового складу частини або інший належний документ.
• Коротка заява чи повідомлення з проханням оформити увільнення відповідно до статті 119 КЗпП.

3. Перевірте наказ про увільнення

Роботодавець оформлює увільнення від виконання роботи на період військової служби зі збереженням місця роботи й посади. Трудові відносини продовжуються. Попросіть копію наказу та звірте дату початку, підставу, посаду й тривалість гарантії. Помилку краще виправити до виникнення спору після повернення. Якщо підтвердження мобілізації надійшло пізніше, попросіть оформити увільнення від фактичної дати мобілізації та виправити облік відсутності.

Заява про звільнення за власним бажанням, угода сторін чи відпустка без збереження зарплати мають інші правові наслідки. Не підписуйте їх лише для того, щоб кадрова служба «оформила мобілізацію», якщо насправді хочете зберегти трудові відносини. Якщо документ уже підписано, покажіть повний текст і обставини підписання адвокату.

Пункт 3 частини першої статті 36 КЗпП містить виняток із припинення трудового договору через призов або вступ на службу для працівників, яким зберігають місце роботи й посаду за статтею 119. Тому сам факт мобілізації такого працівника не є належною підставою його звільнення з роботи.

4. Розділіть збереження посади та виплати

З 19 липня 2022 року частина третя статті 119 КЗпП не встановлює загального обов’язку роботодавця зберігати середній заробіток за період військової служби. Держпраці підтверджує, що за цим правилом середній заробіток зберігався по 18 липня 2022 року включно. Грошове забезпечення за службу виплачується за військовими правилами.

Водночас підприємство може мати додаткові гарантії в колективному договорі, локальному положенні чи окремому наказі. Запросіть чинний документ і перевірте категорії отримувачів, строк, умови виплати та зміни до нього. Відсутність загального обов’язку за статтею 119 не означає, що можна ігнорувати взяте роботодавцем зобов’язання.

Якщо спір стосується заборгованості за попередні періоди або окремих законодавчих гарантій вашої професії, потрібен самостійний розрахунок. Не змішуйте цивільну зарплату, добровільну підтримку роботодавця та грошове забезпечення військової частини в одну вимогу.

5. Узгодьте повернення після звільнення зі служби

Отримайте документ, що підтверджує фактичну дату завершення служби, зокрема відповідний витяг із наказу про виключення зі списків особового складу, та повідомте роботодавця. Подайте заяву про початок виконання обов’язків із конкретною датою, надайте підтвердження й попросіть копію кадрового наказу. Якщо є об’єктивні перешкоди для виходу, одразу повідомте та документуйте їх.

За загальним правилом статті 119 гарантія діє до закінчення особливого періоду або до фактичного звільнення зі служби. Для працівників, які під час військової служби отримали поранення або інші ушкодження здоров’я та перебувають на лікуванні у медзакладах, а також для полонених і визнаних безвісно відсутніми закон установлює спеціальне продовження гарантій. Воно пов’язане із закінченням лікування, поверненням або появою та військовим обліком після звільнення, а в передбаченому випадку — з оголошенням судом померлим.

Для цих спеціальних обставин дату завершення гарантії визначайте за частиною п’ятою статті 119 і підтвердними документами. Не переносіть таке продовження автоматично на кожного звільненого зі служби. Так само збереження посади не дає необмеженого часу для відсутності після завершення відповідної гарантії.

6. Якщо звільнили з роботи або не допускають до посади

Збережіть копію наказу про звільнення, докази дати його вручення, документи про службу, листування та раніше виданий наказ про увільнення. Якщо наказу не надають, письмово попросіть копію. За недопуску після служби зафіксуйте звернення про вихід на роботу й відповідь або відмову роботодавця.

Можна звернутися до Держпраці та оцінити підстави судового захисту. Для звичайного трудового спору про звільнення частина друга статті 233 КЗпП передбачає один місяць із дня вручення копії наказу про звільнення. Скарга роботодавцю або Держпраці не є заміною своєчасного позову. Для інших вимог, домашніх працівників і публічної служби строк та його початок перевіряють окремо.

Якщо місячний строк пропущено, стаття 234 допускає його поновлення судом за поважних причин, коли від отримання копії наказу минуло не більше одного року. Подайте відповідне клопотання з доказами причин. Сам факт воєнного стану або служби не гарантує поновлення; потрібно пояснити конкретні перешкоди.

Збереження посади не означає абсолютної заборони будь-якого припинення трудових відносин. Окремо перевіряють, наприклад, повну ліквідацію роботодавця або добровільне припинення договору. Стаття 119 також містить винятки, зокрема щодо вироку, який набрав законної сили, за військове кримінальне правопорушення, вчинене під час особливого періоду, та завершення повноважень на виборній посаді в місцевому самоврядуванні. Підставу конкретного наказу оцінюють за документами.

Для безкоштовної первинної орієнтації назвіть дату початку служби, статус трудових відносин і дату отримання спірного наказу. Кадрові та військові документи передавайте погодженим конфіденційним способом. Детальна перевірка, підготовка звернень і представництво та їхня вартість узгоджуються окремо.